ДЕНЬ ПАМ’ЯТІ ЖЕРТВ ГОЛОДОМОРУ В ХОДОСІВЦІ

25-го листопада цього року Україна відзначила 85-ті роковини голодомору 1932-1933 років – страшного злочину, організованого комуністичною владою проти українського народу. Штучно створений голодомор щохвилини забирав життя 24-х українців. За два роки радянська влада цілеспрямовано винищила 4 мільйони наших співвітчизників.

Мартиролог жертв голодомору 1932-1933 років с. Ходосівка також є свідченням геноциду українського народу. За цей період в Ходосівці загинуло від голоду 168 людей, серед яких 67 дітей віком до 18 років. На поминальному заході, який відбувся в Ходосівці 24-го листопада, про цю сумну статистику говорила секретар Ходосівської сільської ради Олена Михайлівна Дриженко.

Але не тільки 1932-1933 роки стали у минулому столітті найжахливішими сторінками історії для нашого народу. Сумними спогадами залишились в пам’яті українців також  1921-1922 та 1946-1947 роки. Тому Анна Анатоліївна Клименко, директор ЦКМ с. Ходосівка у своєму зверненні до присутніх закликала також вшанувати пам’ять загиблих від голодоморів 1921-1922, 1946-1947 років та жертв політичних репресії сталінської тоталітарної системи.

Вражаючою була розповідь голови Ходосівського осередку товариства «Просвіта», краєзнавця Миколи  Івановича Моторного про факти загибелі людей від голодомору та політичних репресій в селі Ходосівка. Ці факти також задокументовані в листах-спогадах людей, які пережили голодомор в Україні. Деякі з таких листів на поминальному заході зачитали вихованки Центру культури та мистецтв с. Ходосівка.

Присутні вшанували пам’ять загиблих від голодомору та політичних репресій хвилиною мовчання, після чого прозвучала пісня О. Білозір «Свіча» у прекрасному виконанні вокалістки ЦКМ с. Ходосівка Тетяни Бартощук.

На завершення заходу, за традицією, всі присутні запалили молитовні свічки біля скорботного пам’ятника та скоштували хліб, який було замовлено Ходосівською сільською радою для поминання загиблих від голодомору та репресій.

Хай ніколи не згасає світла пам’ять, про великомучеників нашої історії. Не їм це потрібно, а нам. Все, що вони могли сказати світові, вони вже сказали. Тепер наша черга.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *